Легенечко весла торкнула весна
І лагідно всіх від зими понесла
Своїм зігріваючи землю теплом
Немов сповиваючи легким крилом
Наповнила ріки дзвінкими струмками
Всміхнулась крізь хмари з небес синьооко
Як любляча мати своїми руками
Тримтяче дитя обіймає широко
А скільки ж тебе зачекалося в світі!
Принишкле, ховаючись в грунт і шпарини
Без ради, лиш з вірой.., рослини, тварини...
То як же приходу твому не радіти...
В холодне минуле нема вороття
Нестримне бажання нового життя