Рідненька Моя!
.
Я згадав, як в будинку, під стріхою, напроти наших вікон, ластівка будувала гніздо, щоб вивести своє потомство. Скільки енергії було затрачено. В кінцевому результат,і коли пташенята вилетіли з гнізда, яка радість була в тієї пташки.
.
Я порівняв все з твоїм життєвим шляхом. Скільки безсонних ночей і праці Ти теж вклала в виховання наших дітей, вирішив передати це у вірші.
.
Дякую Тобі за Твою неоцінену працю душі: за все, що Ти зробила для нас.
.
Спи спокійно, я Тебе дуже люблю.
.
Звивала ластівка під стріхою гніздо,
Стеблинку до стеблиночки скріпляла.
Своєму виводку створити ,щоб комфорт,
Гніздо любовно ніжно вистеляла.
.
Теплом своїм там вивівши пташат,
Розкривши крильця ніжно накривала,
І бачила у них щоденний результат,
Коли з любов’ю щиро годувала.
.
Росли пташата, не пропав той труд тяжкий -
Вже крильцями почали всі махати.
З гнізда все дивлячись у світ широкий,
В перший політ їх стала готувати.
.
І ось настав щасливий в птахів день,
З гнізда їх ластівка по черзі випускала,
І у польоті посеред міських дахів
Дорогу кожному із них проклала.
.
У нашому житті Ти, ластівко моя,
Своїх дітей завжди оберігала,
І гріла їх теплом, піснями солов’я,
Любов свою Ти щиро віддавала.
.
Вір : не пропав і Твій тяжкий і щедрий труд,
В серцях дітей лишила своє серце.
У нашій пам’яті Твій образ не зітруть
Роки, що пролетіли після смерті.
.
Ти, моя рідна, будеш з нами назавжди,
Поки в серцях у нас проходить кров.
Ми будем шанувати всі Твої сліди
По шляху, що вела Твоя любов.
.
Твій Володя