Навіщо ти пишеш мені, скажи?
Навіщо це зараз все відбувається?
В очах, мов рядок телеграми біжить…
Скажи, ти навмисне? Ти з мене знущаєшся?
Навіщо ці довгі, понурі гудки?
Мовчиш наче грім, що по небу скитається.
І погляд мов дощ, геть доволі сухий…
Привітливі очі зі мною прощаються.
Твій голос дзвінкий, мов у полі луна…
І руки тендітні, так міцно тримають.
В кімнаті порожній тебе ледь минав
Лиш вітру кайдани мене обіймають.
І вічність біжить поміж нас мов вода…
Серця наші знову, мов крига палають…
В душі так спекотно – морозна зима…
Нас стрімко на волю – за грати кидають…
