Про що думають Київські вулиці,
Якщо ними бродити неспішно,
Коли небо дощами хмуриться,
Й на душі від незгод невтішно.
Що шепочуть каштанові крони,
Скидаючи лист випадковий,
Та пихаті столичні ворони,
В своїй карколомній розмові.
Що проспекти бубнять монотонні,
Габаритних вогнів СМСки,
Що шифрують фасади бетонні,
В графіті розкреслені фрески.
Настрій міста я впитую в пори,
Добираю ключі де-шифровки,
В розмаїтті мільйонів історій,
Свою, одну, збираю з осколків.
