Ніхто в цьому світі, як я, не уміє чекати. (ПЕРЕКЛАД)
Ніхто в цьому світі, як я, не уміє чекати.
Не здатен ніхто на відстеження днів тим більш,
Щоб тільки зуміти якось без причини сказати:
Кохання – то вічність. Мені за обох видніш.
Ніхто не внесе, окрім мене, завищену плату
Ночами в безсонні і сотнями сліз і віх,
Щоб тільки у неба зуміти якось запитати –
Він знає, у Всесвіті що важливіше всіх?
Ніхто так, як я, не пройшов через пекла пороги,
Щоб двері умить віднайти в невідомий рай…
Аби усвідомити – більше немає дороги…
Попереду сонце лиш, мрії і водограй…
Ніхто не наважився йти в льодовик безкінечний,
Надії і сонцю зламавши навпіл хребет…
Турботу і щастя зазнав, і кохання сердечне…
Ніхто, окрім мене, вовік не кохав тебе…
Переклад зі Злати Литвинової Інни Руснак
---------------------------------------------------------------------------
Злата Литвинова
Никто в этом мире, как я, не умеет ждать.
Никто не способен отслеживать столько дней,
Чтоб только однажды суметь просто так сказать:
Любовь не кончается. Мне за двоих видней.
Никто в этом мире, как я, не готов платить.
Ночами бессонными, сотнями слез и вех,
Чтоб только однажды суметь у небес спросить –
Он знает, что в этой Вселенной важнее всех?
Никто в этом мире, как я, не прошел сквозь ад,
Чтоб вдруг обнаружить дверь в неизвестный рай..
Чтоб вдруг осознать, что пути больше нет назад..
И там впереди только солнце, мечты и май.
Никто ради чувств не ходил в бесконечность льдов,
Надежды и солнце на мелкую пыль дробя..
Ты знал и заботу, и счастье. Ты знал любовь..
Никто так, как я, никогда не любил тебя..
