Мадрид. Метро. Співає саксофон,
Та так співає, що душа здригнеться,
Проходять люди, наче в унісон,
І кожного з них музика торкнеться.
В ній музикант всю душу вилива,
Де танго й вальс, неначе одне ціле,
Фламенко хмаркою чарівності вита-
Червоне й чорне, ну а може біле.
Щоденно так звучать хмельні акорди,
Із саксофону, що обніме музикант,
У них і леді і розкішні лорди,
Сеньйори, сеньйоріти- людський клан.
І я між них, між ними в однім руслі-
Іду туди, де музика звучить,
Мій саксофон думок відкине гущі,
А десь зі мною тихо помовчить.
Мадрид. Метро. Співає саксофон,
Мені у слід вся музика озветься,
Із нею я сплетуся в унісон-
Мойого серця люб'яче торкнеться.
Доторкно... 
