ЧОЛОВІЧА ЛЮБОВ. 31. ШОСТЕ ЖИТТЯ. Роздуми простфактум
31. ШОСТЕ ЖИТТЯ. Роздуми постфактум.
24.04.2016* 19:35
Сам дивуюсь тому, що до цього моменту так вправно і відверто розповідав своє життя, а тут раптом, коли треба розказувати найдраматичніший шмат життя, з'явились вагання. Напевно це тому, що моє життя знову зробило кульбіт і мені прийдеться, можливо, змінювати нумерацію своїх розповідей. Але це - явно спроба знайти якесь виправдання своєї нерішучості зараз.
"Чоловік мислить, а Бог креслить."
" Добро пушить, а лихо сушить."
"Дай серцю волю, заведе в неволю."
"Закохався, як дідько в суху вербу."
Де двоє - там рада, де троє - там зрада."
"Дала жаба цицьки."
І так далі, так далі про моє Шосте життя. І все із народної мудрості. Але до цього слід додати загально відоме: "Ніколи не кажи "Ні!""
Тепер так легко говорити про минуле, але інколи набігає Дев'ятий вал згадок і мимоволі ловлю себе на стогоні.
Але саме зараз це немов відсунуте в бік тим, що ніякою сентенцією чи народною мудрістю не визначиш: мене дивує як багато в моєму житті було ситуацій, коли немов Доля водить по колу людей навколо мене та мене навколо людей, як я опиняюсь, здається, на самому дні скрути і раптом, немов по Високому наказу приходить порятунок. Інколи це відбувається дуже жорстоко і несподівано.
Тільки два красномовні приклади.
На початку 80 років минулого століття я робив халтуру - оформлення однієї бібліотеки в Києві. Наближався Новий рік і директор бібліотека почала мене умовляти. щоб я взяв гроші за роботу наперед, бо тоді було таке правило: якщо гроші не використані до Нового року, то їх списують і нових вже не дають у наступному році. Я відмовлявся, бо знав, що не зможу після Нового року за місяць закінчити роботу. Та мене умовили і я взяв гроші.
Далі все було як я і передбачав: по різним причинам виконання роботи затягнулось. В цей час в бібліотеку приходить працювати новий зам директора по господарчій частині, полковник у відставці. Такий собі кондовий правдолюбець та знавець і охоронець закону. Коли він побачив, що з моїм виконанням роботи така справа, то, не довго думаючи, подає на мене в суд. А в ті часи виконувати подібні роботи було дуже тяжко, бо для оплати роботи треба було шукати різна обхідні шляхи. І та людина, яка запропонувала мені роботу, знайшла рішення: оформлення мене та липових моїх співпрацівників у одній конторі в одному із райцентрів Київської області. В силу цього головним відповідачем по справі повинен виступати не я, я директор цієї контори.
Як тільки запахло жареним відбувається перша несподіванка: помирає раптово від серцевого нападу після гарного сабантую та людина, яка дала мені роботу. Відповідач №2 щез. Справу оформлюють по-новому.
Проходить декілька місяців і мені приходить повістка до слідчого в тому районному центрі, де були виплачені гроші. Умовляю декілька товаришів стати моїми співпрацівниками і їдемо в цей районний центр.
Слідчий подивися на нас, наказав всім вийти, а мені залишитися. Проглянув уважно моє пояснення, а потім каже: "То тут хоч трохи правди є?" -" Так. Тут все є правда!"
Він помовчав, а потім каже: "Та це вже не має значення. головний відповідач мертвий."
Я ошелешено питаю: "Як так?"
"Позавчора у нас тут була злива, він вийшов на крилечко свого садибного будинку посмалити і в нього вдарила блискавка. Більше блискавок не було. Це ви замовили? Шуткую. Їдьте собі з Богом!"
Друга ситуація була на початку 90-х років минулого століття.
Мій середній брат попросив зробити проект дачі для його приятеля: "Знаєш, він привіз із Сибіру собі молоду дружину, на 20 років молодша, вона закінчує в Москві художній інститут, то він купив під Києвом дачу і хоче, щоб ти зробив ескіз добудови - потрібна художня майстерня, ну, і таке інше, ти сам знаєш".
Прийшли вони. Неймовірно молода жінка, цікава, типова сибірячка. А він - типовий українець. Поговорили. Зробив їм ескізний проект - приятель брата сам мав намір будувати.
Пройшли десятиліття. Мій другий з кінця син, Світозар, закінчив 4-й клас загальної школи і поступив у Республіканську художню школу і першою його вчителькою по фаху стала Любов Сергіївна - та сама дружина приятеля мого брата. Неймовірно гарна вчителька!
Коли ми зрозуміли цей збіг обставин, то вона мені сказала: "Ох! Мій чоловік дуже гарно заробляє! - вона на роботу приїздила в шикарному своєму авто - Але ми досі не можемо реалізувати весь ваш проект!" А це був один із моїх дійсно вдалих проектів - досі інколи любуюсь кресленням, що є у мене.
