Заметушились всі країни і народи,
Захвилювались ріки і моря,
Якісь там вчені, роблячи розкопки,
Неповного знайшли календаря.
І полетіла з вітром новина ця,
І загули всі люди на Землі,
Що ніби-то страшне щось має статися,
Й помруть усі: великі і малі.
Одні лякають сонцем, що погасне,
А хтось гостей боїться з Нібіру,
Хтось вже купує дім собі на Марсі,
А хтось копає бункер, як в війну.
Гуде земля, шумить, неначе вулик,
Двадцять-дванадцять в кожного в думках,
Про справи люди всі свої забули,
Чекають двадцять першого числа.
Студент не вчиться – сесії не буде,
Школяр не йде до школи – тільки спить,
І перестали працювати люди,
Завмерло все – природа лиш не спить.
Все так же день іде на зміну ночі,
А після осені нагрянула зима,
В людей так само спати хочуть очі,
Як тільки місяць йде не небеса.
Вже в зливах бачуть всі якесь знамення,
Що не гроза – то передвісник зла,
Й ніяк не замовкають мудрі вчені,
Чекають всі жахливого кінця!
Мільйони рук позводились до неба,
Весь світ завмер – от от прийде кінець!
Ось північ б*є… усім ховатись треба..
Але ніщо не сходить нанівець.
Та ж тиша ночі, що була до цього,
Ті ж зорі, ті ж дерева вдалині,
Смертельного немає і страшного,
Лиш люди всі здивовані та злі.
Чому ж ви, люди, руки опустили?
Як почали очікувать кінця?
А треба ж бо пустити свої сили
На повноцінне, радісне життя!
Не Нібіру погубить нашу Землю,
І не глобальний холод, чи дощі,
А ця байдужість, що веде нас в темінь,
І це бажання жити лиш вночі.
Життя – це не тягар, щоб його нести,
І сенс його не висловиш в словах,
Не те важливо,скільки днів живеш ти,
А те, скільки життя у твоїх днях!
ID:
661922
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 25.04.2016 11:30:44
© дата внесення змiн: 25.04.2016 11:30:44
автор: JulKosh
Вкажіть причину вашої скарги
|
