Та й упали зорі
Росами на трави –
Світає день на обрії.
* * *
Небо на світанні –
Сопілкою стану
Для вуст коханого.
* * *
Розбився відчай
Об моє чекання –
Не знала, що чекання
Непомірне…
* * *
Вечір ліг між нами,
А в отаві плескіт –
Зорі загорілися.
* * *
Крізь мене дні течуть і ночі,
Крізь мене блакиттю даль гуркоче –
До тебе серцем лину.
* * *
Коріння роду!
Міцно землі тримайся,
Щоб не засохло
Дерево життя.
* * *
Весь день в малиннику просидівши,
Вночі малиновий місяць
Зійшов над світом.
* * *
Трави і квіти,
Рятунку шукаючи,
До неба бігли
Дощу благати.
* * *
Й весільну пісню
Солов’ї
Всю ніч співали
Зорям.
* * *
Пізнавши зраду,
Птаха горда
Розбила серце
Об каміння
Гостре.
* * *
Не здійснилося – не судилося,
Розгубилося – розлюбилося,
Все забулося – не вернулося…
* * *
Твій поцілунок,
Мов лист осінній,
Торкнувся тихо
Щоки моєї,
Милий…
* * *
Із-за темного лісу
Яскрава зірниця
Схоплювалася,
Ніч скрешувала –
Серцю моєму
Жаданий неспокій
Вертала.
* * *
Ромашки, за руки взявшись,
Вітра шукали у полі.
Не віднайшовши,
Побігли до небокраю,
Де, вмите росою,
Сонце сходило.