Пам'ять вмикається десь після першої ночі, другої пляшки
Пам'ять вмикається десь після першої ночі, другої пляшки.
Ось вже і погляд твій перед очима.
Ніби дивлюсь кіно, а в руках твоя чашка,
Запах парфумів, до яких досі лину.
Ніби ти поряд, та спроби до тебе торкнутися марні,
Ти просто сидиш на моєму ліжку.
І звуки в кімнаті лунають гітарні,
А пальці гортають улюблену книжку.
А голос твій досі такий, що не без мурах на тілі,
І очі великі є символом глибини...
Сумні твої очі, трохи сп'янілі
Вже кличуть до себе і просять: "Втони!".
Ніби все зупинилось навколо і я знову щаслива.
Образи, біль і сварки - усе загуло.
І все це було б дуже добре й важливо,
Якби це не в фільмі, а справді було.