Простягнута у темряву рука...
Не падає завіса чорна зради.
Була надія мІзерна, крихка –
В очікуванні доброї поради.
Не пещеним здавалося нутро,
Пресоване в стражданнях хворобливих.
І зовсім несподіваним - хутро,
Розкішне – на плечах чужих, зрадливих.
І бруд, ледь замаскований отим –
Пухнастими здаються підлі вчинки.
Засліплена крутійством непростим -
Не в змозі переглянути картинки...
Дорога, що з капканом, до кінця,
В ній мозок спить із голосом прип’ятим.
Небесне все волає до вінця,
А гирями донизу – нице й кляте.
Сміється уже той, хто зігрівав…
Тобі єдине – у цілющу воду.
Нехай говорять – так завжди бува…
Очищення лиш повертає вроду.
11травня 2016
(с) Валентина Гуменюк
Очищення... Це для 
всіх 
