ВІЛьЯМ ШЕКСПІР
СОНЕТ 1.
Від найвродливіших, ждемо прибутку в роді;
Oскільки жнець, із часом, мусить відійти,
Аби ніколи не вмирала ружа вроди,
Hащадкy ніжний, пам'яттю йому зостати маєш ти,
Та ти, закоханий в красу свою в твоїх очах,
Годуєш полум'я свойого світла власною красою,
Несучи голод там, де спадок юності надмірний,
Ти- ворог сам собі, з собою у двобої,
Жорстокий і солодкий, ти - тепер прикраса світу,
Єдиний вісник молодості барв весни,
Що в пуп'янку ховає власну вроду юні літа,
Скупий, неввічливий і ніжний, що ділиться красою
Лише з могилою й самим собою.
Переклад з англійської- Івана Івановича Петришина
