Знаю: любов не вічна,
І захоплення швидко мине
Та я дуже буду тобі вдячна,
Якщо йдеш - то забудь мене.
Якщо йдеш - то йди красиво,
Не цілуй мене на прощання,
Бо розлука - зовсім не диво,
А причина її - нещасливе кохання.
А причина її - любов безглузда,
Марні зустрічі і обійми фальшиві,
Краща була б від неї дружба
Бо у дружбі почуття щирі.
Бо у дружбі немає зради,
І немає нестерпного болю
То ж чи варто любові ради
Якось змінювати свою долю?
То ж чи варто когось любити,
А в розлуці карати себе?
Звісно, так - без любові не можна жити,
Хоч і зрада за нею йде.
Хоч і зрада завдасть нам муки,
Розіб"є на шматочки серця,
Я не стану ламати руки,
Я ж бо сильна, з любові вся.
Я ж бо жити і далі мушу,
Віддавати близьким тепло,
Відкривати для них свою душу
Й жити так, мов тебе не було.
Жити так я так навряд чи зумію,
Бо без тебе я зовсім сама.
Значить щастя немає - це мрія,
Недосяжна, далека, марна.
Шкода, любов не вічна,
Як не вічні й усі почуття
Час пливе, все проходить звично,
Так минає і наше життя.
