У тиші міській заспіває хрипучий рояль
За ноти візьме приглушені відгуки вітру
І небо опустить на вії сонливу вуаль
Замінить на темінь сонце-блакитну палітру
Дрімає старенька кав'ярня - моргає ліхтар
Туманно-яскравим віченьком місяць пихатий
Блукає у морі незлічених зірко-отар
Лишаючи слід за собою срібно-строкатий
Прокрадеться сон через дах і шмигне у вікно
Нав'язливо буде проситись в нашу кімнату
А нічка постелить на плечі магічне сукно
Ступаючи впевнено по тонкому канату
Гойдає фіранку ласкаво нічний вітерець
Жбурляє в обличчя димок від теплого чаю
Ти нишком ховаєш від мене блідий папірець
Котрий я уперто поглядом своїм шукаю
Прошу, начитай мені ніжно-тремтливі вірші!
Хоч трішечки з нічкою в такт почаруй, коханий
Торкнися своєю душею моєї душі
Бо кожен твій вірш(як завжди!) для мене бажаний
Я буду вслухатися серденьком - магії шик...
В уяві зачиню себе у чарівних стінах
А в тиші міській затихає приглушений крик
... я засинаю тихенько на твоїх колінах...
від любові написано, від любові і до життя, і до свого міста, і до ночі-чарівниці, і до Нього - якому можна довірити і це серце, і сон, і місто, і мрії...
Процак Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...а й справді буває так: несподівано з якогось вікна пролунає живий хвилюючий голос рояля, і місто миттєво - або й на мить - стає геть іншим. І за мить звичайні вуличні звуки, шуми і голоси поглинули і розчинили той голос, але ту мить, коли місто твоє постало перед очима у своєму таємному бутті, всі ці буденні речі знищити нездатні
Процак Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі Максиме у вас ціла історія у відгуці.Дякую за таку красу! Мені дуже приємно...