Осінь... Пора печалі, Невимовного смутку За чимось неповторним, Безмежно дорогим... Чом серце журиться І болісно щемить? Адже мине зима, І все почнеться знову... ...А птахи відлітають На чужину й мої літа За небокрай відносять. 12.09.2015
ID: 677123 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 10.07.2016 03:43:22 © дата внесення змiн: 10.07.2016 03:43:22 автор: Красуля
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie