Я не хотів засинати,
Хоча був виснажений нічним безсонням.
Я вранці не хотів засинати,
Хотів лиш падати в мрій безодню.
Ні на мить не заплющивши очі,
Насолоджувався ніжним подихом.
Її подихом. Її образом.
Рідним серцю обличчям дівочим.
А ні сну,а ні світу в цілому
Тоді зовсім не існувало.
Існували солодкі хвилини,
Та хвилин було так замало...
Я щасливий був до нестями,
Все навкруг прокидалось.Світало.
Я не міг надивитись на неї,
А вона мов дитя тихо спала...
