Надихнула чудова поезія Н.Данилюк "Вільною"
Як проростала в Світі ота Душа:
Тихо-довірливо вгору, між люди, прагла...
Тільки чомусь - то вітер, то спека - жах,
Сумно Душа зітхнула: - Ледь не зачахла...
Часом ота мелодія, що луна
Світло і ніжно-трепетно на світанні -
Раптом чомусь порвалась якась струна -
Згасла мелодія щирості. Все! Мовчання...
І озирнулась навколо сумна Душа,
Світ молодий узріла:- Творець великий!
І зрозуміла: тут-бо вона - чужа...
- Сильною хочу стати серед безликих!
Сильною! Тільки сильною - і ніяк.
Вже не бентежить жодна чужа оцінка...
І потяглась у Всесвіт потужно так
Вільна Душа з ім'ям неповторним - Жінка.
Вільною, тільки вільною - без умов:
Без наговорів,страхів, докорів, версій...
Жити, любити, прагнути знов і знов,-
Світ увібрать у людськеє жіноче серце...
Всі навкруги шептали: - Облиш. Сиди...
Та потяглась в життя незалежно й гінко,
Аби собою скорити нові світи,
Вільна Душа з ім'ям неповторним - Жінка...