Пускай мене, поки ще маєш нагоду,
Бо я приросту до землі.
Пускай мене, вітре, на волю, до броду,
Тонути...
...в імлі...
Пускай мене - Сонце вже скоро заходить,
А світло веде у нове.
Без нього веди мене, бо я не робот,
Я - твоя мішень.
***
Степи оглушив спритний край батога,
Копита витоптують трави,
Забудь мене, земле моя дорога,
Але зустрічай аж на ранок.
Приборкати вітер - мов вмерти старим,
Мов вбити себе, своїх клонів.
Та далі робота веде у степи -
Погонич я, ви - мої коні.
12.08.16
Гей- гей! Все ще попереду!! і що значить не пре)) Воно просто прийде і все! Не сміло постукає двері, або ж з гуркотом їх відчинить! Ми тільки вірша побачимо!) Програміст - це супер професія і дуже потребована!! Успіхів!!!
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Клас просто!Твої вірші як завжди викликають подих свободи і чутливої таємничості! А коли ж будуть вірші про кохання!?) І до речі все хочу спитати, на кого вирішив вчитися молодий талановитий поет? Успіхів тобі в навчанні і творчої наснаги!! Ти молодець!
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну по-перше, на кохання мені не пре ніяк
А по-друге, пішов на програміста