Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Володимир Туленко: Васыль Симоненко «На кладбище расстрелянных иллюзий» (перевод Владимира Туленко) - ВІРШ
Васыль Симоненко «На кладбище расстрелянных иллюзий» (перевод Владимира Туленко)
Васыль Симоненко «На кладбище расстрелянных иллюзий»
(перевод Владимира Туленко)
- Из-за советской партийной цензуры это стихотворение чаще всего издавалось под названием «Пророчество 17-го года»
По миру расползались, как медузы.
Но, обелиски выбились из сил.
На кладбище расстрелянных иллюзий
Нет мест для свежевырытых могил.
Мильярды вер зарыты в чернозёме,
Мильярды счастий превратились в прах,
Душа горит, и ум пылает злобой,
И ненависть смеётся на ветрах.
Ах, если б одураченным прозреть бы,
Ах, если бы убитым всем ожить,
То от проклятий стало б небо серым,
И от стыда ему иным не быть.
Дрожи убийца, лизоблюд искусный,
Жизнь не зароет ваш мертвецкий ил.
Вы слышите? На кладбище иллюзий
Нет мест для свежевырытых могил.
Уже народ – одна сплошная рана,
От крови стала дикою земля.
И с каждым палачом, да и с тираном
Готова познакомиться петля.
Растерзанным, затравленным, убитым
Пришла пора вставать и суд вершить,
Ведь из проклятий злобою прошитых,
Что упадут на души тварей сытых,
И расшатают ветви домовито,
Апостолам греха уже не жить!
*****
Василь Симоненко «На цвинтарі розстріляних ілюзій»
Через цензуру, вірш найчастіше друкувався під назвою “Пророцтво 17-го ро-ку”.
Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил —
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.
Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Душа горить. Палає лютий розум.
І ненависть регоче на вітрах.
Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо, від прокльонів посіріле,
Напевне б, репнуло від сорому й хули.
Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!
Життя не наліза на ваш копил.
Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій
Уже немає місця для могил!
Уже народ — одна суцільна рана,
Уже від крові хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля.
Розтерзані, зацьковані, убиті
Підводяться і йдуть чинити суд,
І їх прокльони, злі й несамовиті,
Впадуть на душі плісняві і ситі,
І загойдають дерева на вітті
Апостолів злочинства і облуд!+
23.12.1962
