Колись тут дівчина стояла…
Стояла й слухала весну:
Народу мудрість сповивала -
Співала пісню чарівну.
Заворожила своїм словом,
Мов те джерельце із землі
Пробилось зернятком,і долом
Засіялось по всій ріллі.
Ростки сподобались народу –
Такі проникливі вірші,
Що не відняти іі зроду
Від Української душі.
З коріння роду виростала –
Волинська зацвіла краса,
Рідненьким розумом співала
Її зворушлива душа
Волинь – колиска наших предків…
Кувалась мова в боротьбі,
І розливалась з осередків -
Завжди пеклась в чужій злобІ.
Загартувалось добре слово,
В неперевершений булат,
Сьогодні солов*їна Мова –
Найкращий ратник і солдат.
5! Чудовий вірш! Так проникливо про нашу мову я ще не зустрічав! Гарно написали! Але - наша чудова мова - не є надбання однієї Волині. І львівський, і слобожанський діалекти; і буковинський,і полтавський; і південно-український діалекти та й інші - всі вони багато чого додали до загальної квітучої неперевершеної скарбниці рідної мови! Велика дяка Вам за Волинь! З повагою, Г.Д.
До обраного!
Я теперь в Крыму,и тоже скучаю по Волыни,как Вы о Судаке.Но если напрячь усилия,то на Свитязи можно отдохнуть,не хуже чем в Судаке.Спасибо, что зашли на кофе