|
Тут Боллівуд відпочиває,
нервово смалить в стороні,
історії життя тривають,
що і не снилися у сні.
Маленький хлопчик і їх двоє,
із бідної індійської сім’ї,
допомогти сім’ї потрібно
і заробити на життя собі.
Ходили вдвох мити вагони,
робота скажемо, що нелегка,
грязюки там бували тонни,
все вимити – рука мала.
Одного разу менший хлопчик
заснув у вагоні, де залишив брат,
а поїзд той поїхав собі далі
у Калькутту, давній і великий град.
Тинявся містом наш хлопчина
серед вуличних жебраків,
а що була домашня одежина,
забрать його притулок захотів.
У притулку сім’я австралійська
бездітна, захотіла всиновить
і так він ріс у новому місці
життям звичайним, як хотів.
На стіні у хлопця висіла карта,
що нова матінка дала,
там Індія і десь далеко
сім’я можливо його ждала.
Дорослим став уже хлопчина,
освіта і робота, але знов
хотів родину віднайти далеку,
де материнська жде любов.
Гуглом із пошуком користувався,
картинок тисячі виводив на екран,
дитячі згадки в нього оживали,
але місцевість не згадав.
Вокзал запам’ятав, міст поруч,
де так багато їздить поїздів,
одного разу пригадав про нього,
як глянув на зображення мостів.
Ось це село й фонтан у центрі,
де коліно одного разу розбив,
і саме це село потрібне,
це там колись він жив.
З Австралії до Індії спішив,
село своє він відшукає,
дитячі згадки оживуть,
із ним по вулиці ідуть.
Біля одного бідного дому
три жіночки до нього підійшли,
одна із них через багато років
сина впізнала, що губивсь.
Двох синів тоді втрачала:
один загинув на коліях,
тому за братом не приходив,
малий губився в поїздах.
Отак сім’я його знайшлася,
така ж бідна, як і колись,
та син продовжить працювати
і допоможе їм прожить.
Тяжко не потрібно працювати,
бо син–айтішник допоможе їм,
а Боллівуд нехай екранізує
життя картини щасливі!
26.09.2016.
Фотографія із інтернету.
ID:
693152
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 08.10.2016 10:39:16
© дата внесення змiн: 12.11.2017 18:23:32
автор: Светлана Борщ
Вкажіть причину вашої скарги
|