Вони зустрілися спонтанно
Й їй пригадалося усе,
Але рука його старанно
Тримала іншу руку вже.
Вона також вже не сама
Ішла кудись собі байдуже,
та доля знову їх звела
Й згадалось їм усе хороше:
Минулих зустрічей моменти,
Розмови щирі і вірші,
Чого вона хотіла вперто,
Чого не зможе з ним знайти.
Вони стояли мить якусь
Й очима тихо говорили
"Я більш в той час не повернусь,
Бо миті ті вже пролетіли."
Отак-то думала собі
на очі сльози навертались.
Вона тримати все в собі
Розчарування намагалась.
Колись той погляд був усим:
І днем і ніччю, пеклом й раєм.
Тепер той погляд , як і всі,
такої сили вже не має.
