Ми курили "Честер "синій, обнімались і спостерігали,
як зі станції вирушає повільно "Опівнічний експрес".
Ми так сильно до болю один одного кохали,
аж поки у наших серцях не згас інтерес.
Ми пили червоне вино повільно і великими ковтками.
Дивилися вдаль, як їхав поїзд від нас.
Чи думав тоді ти про те, що було між нами?
І про те, яким іноді невблаганним буває час?
Ми тримались за руки міцно, боячись відірватись
і слухали крик сирени, бачили сигнальні вогні.
Чи могли у ту мить ми на щось сподіватись?
На ще декілька тихих, щасливих днів?
"Опівнічний експрес" вирушив, забравши все із собою:
"Нас",залишивши окремих істот, щасливо прожиті моменти.
Він покинув тебе і мене наодинці з журбою,
він залишив не спогади - тільки їх розмиті фрагменти.
"Опівнічний експрес" ніколи назад не повернеться.
Не прокладе знову забутий уже шлях.
Натомість нова історія у нас розпочнеться,
Та в кожного вона буде своя, це так.