Колись і нам настане свято…
Коли підпанки та пани
Підуть на палю та в багаття,
Колись… у нас здійсняться сни.
Що кожну ніч, забув про спокій
Дивлюсь оте німе кіно
Де безязикий гладить боки,
А той, із вилами, лайно.
Ви мабудь не тутешні, люди!
Колись були, а зараз зась,
Колись… били себе у груди,
А зараз… депутат та власть.
Самі себе повибирали та кричите
Майдан у поміч…
Не чути по Майдану стогін
Бо замуровані на спомин.
Мені казали прийдуть люди,
Але… приходять людожери
Що тягнуть до пащеки, всюди,
Та вибудовують печери.
І знову лжа та знов омана
Ми всі хворіємо на пам’ять.
І та дурна та хибна слава
Що знову панство зле те славлять.
Не тих, героїв, славим ми.
Герої мовчки гинуть знову
Під час невизнаной війни.
Що панство взяло за основу.
Основу благодаті й щастя,
Але для себе … іншим зась.
Народу тількі біль, несщастя
Та пофарбованую власть.
