|
Якось так легко, шо аж страшно. І якась така сильна стала, шо аж незручно. Моя непокора відступила, щезла з видного місця, і звільнила місце для життя, для нового життя. Новий сценарій, нові ролі, і просто сідаю на крісло, видихаю і дякую за все, бо стільки гарного було, що аж перехоплює дух. І сміюся, так, і знову земля крутиться, і я розумію, а ким би я була без того, ким би були ми? Ще одна історія, ще один листок, ще один вогонь, вогонь який горить, запалює сторінку ще однієї митті, але історія, дивовижним чином витає в цьому морозяно-казково-зимовому повітрі поміж нас, від мене до тебе, від тебе до мене ще раз. І тепло, і душа закутана в тепло, і як би впасти десь,а потім і собі взлетіти, і біль як шум, такий непостійнний, але болить коли по серці б'ють. А я немаю серця, я відключила апарати, нехай не рухають його по вік, холодна кров, і ноги з вати, і краще просто вільно політати, і краще просто дихати й сміятись, коли тебе шукають, а не ти!!
ID:
711828
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 13.01.2017 03:02:12
© дата внесення змiн: 13.01.2017 03:02:12
автор: 8Miriam8
Вкажіть причину вашої скарги
|
