Розп'ятий Ісусе, спасителю мій,
Хочу розважати твої я терпіння.
Ісусе, прости Ти за скоєний гріх,
Хай чистим залишиться моє сумління.
Розп'ятий Ісусе, я дякую щиро
За Твою любов, Твою ласку велику.
З Тобою у хресну дорогу йти сміло
Бажаю, полегшити біль Твій і муку.
1.Тебе засудили невинно на смерть,
Та Ти все мовчиш, не боронишся Ти,
Приймаєш за наші гріхи навіть смерть,
Щоб нас від довічної кари спасти.
2.Береш Ти на себе вже хрест і ідеш
І кличеш усіх на Голгофту іти,
Ісусе, важкий так для Тебе є хрест,
Можливо, поможу його я нести.
3.І ось Ти уперше під хрестом падеш,
Ти млієш, Тебе опускають вже сили.
Не дивно: гріхи всього світу несеш
І мої, прости мені , Йсусе, провини!
4.Нараз заступає дорогу Тобі
Пречистая Мати Марія.
Ця зустріч болюча, пекуча до сліз
І серце від величі болю аж мліє.
5.Не в силі Ти далі , Ісусе , іти
Жиди приневолюють вже Симеона,
Щоб хрест на Голгофту поміг він нести.
Могла бути і я, щоби легшою стала дорога.
6.Ізповнена жалю й любові до Тебе
Підходить свята Вероніка,
Обличчя Твоє витирає криваве
Й Ти образ лишаєш на хустці навіки.
7.Знесилений, Ти упадаєш вже вдруге
Та жалю в людей цих нема,
Прости Ти, Ісусе, прости Ти мій любий,
Цей біль спричинила Тобі також й я.
8.У хресній дорозі з Тобою були
Жінки, що від болю ридали.
А Ти їм сказав:"Ви не плачте, жінки,
Ви плачте самі над своїми гріхами.
9.Ісусику милий, вже втретє падеш,
Найвищий упадок: лежиш на землі.
Чи людські гріхи і зневаги простиш?
Пробач, що грішила в своїй сліпоті.
10.Здирають із Тебе, Пречистий Ісусе,
До ран вже присохлую одіж,
Тебе обнажило бажання нечисте,
Пробач же ,Ісусе, що нагий Ти стоїш.
11.Тебе прибивають уже до хреста
І тіло від болю здригає.
Чому ж не дрижить та катівська рука,
Що цвяхи у Тебе вбиває?!
12.Розп'ятий Ісусе, у муках вмираєш,
Та ласка й любов є великі.
Гріхи Ти мучителям своїм прощаєш,
Якою ж буде моя вдячність навіки?!
13.І тіло мертве іздіймають з хреста
Й паде ниць до нього Марія.
І ніжить, і тулить до серця вона,
В нім болі великі й терпіння.
14.До гробу кладуть Твоє тіло, Ісусе,
Цілую п'ять ран я Твоїх.
Прийми Ти мене,- плаче серце
І я не встидаюсь кривавих цих сліз.
ID:
721046
Рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата надходження: 01.03.2017 18:09:42
© дата внесення змiн: 13.11.2018 18:45:34
автор: Haluna2
Вкажіть причину вашої скарги
|