Візьми мене, музиканте!
Проведи рукою по витонченому стану,
Пригорни!
Поцілуй пальцями струни!
Чи змусиш мене відгукнутися
На кожний твій дотик?
Чи затремтить твій голос
Від муки кохання?
Коли я чую голос твій,
Серце вистрибує із грудей,
А в центрі сонячного сплетіння
Народжується маленьке сонце
Із світла яскравого.
Воно сповнює мене вібраціями
Солодкими.
Далі збільшується, досягає кінчиків пальців,
І вони стають гарячими,
Горла,
І перехоплює подих,
Голови,
І вибухає сотнями сонць
Тепла і довіри.
Чи відчуваєш ти серце моє, музиканте?
Чи зможу я спокій твій забрати,
Аби полетіти за край?
За край неба,
За край світу,
За край долі…
Заграй!
Зіграй!
Грай!
Рай!
Ай!
Й-й-й…
Ех, житіє моє... 
