З далеких доріг та з далекого краю,
До отчого дому я повертаюсь,
До того порогу, до тої хатини,
До рідної мами і до родини.
До родини, що великую я маю,
До дівчини, яку щиро кохаю.
До своєї дівчини, що карі очі,
З якою гуляв, гуляв до півночі.
Та й до калини, що росте під горою,
І до тої верби, що над водою.
До хатини, що біля неї я стою,
До любих смерек, що пахнуть смолою.
До тої стрункої берізки красуні,
Що біле плаття завжди одягає.
Яка завжди так щиро радіє мені,
Соком солодким мене напуває.