В обіймах ранку, в сонячнім цілунку
Любов безмежна джерелом бринить.
Душа звільняється від смутку трунку,
Блаженства, благодаті світла мить –
Один ескіз Господнього малюнку.
І ти щасливий, що вона не спить
І фібрами всіма вбирає силу.
Наповнена, у небеса летить
Як посланець, невтомний голуб миру,
Чи, як струна напружена, тремтить…
Розквітла в чистоті, глибокій вірі,
З малих ескізів – Суті полотно.
Гріхи, як міль, в нім виїдають діри,
Творець все виправляє все одно,
В терпінні – на святу душі офіру.
І досконалість у мазках святих,
Закінчує писатися картина
Нового світу і щасливців тих,
Хто душі для небесної родини
Зберіг… На жаль, багато ще «сліпих»…
(17 квітня 2017)
(с) Валентина Гуменюк
Те творіння Бога не всім дано побачити! Дякую, Валентино! Христос Воскрес! 
Сергій 
