Ой, люте ж наше врем’я, люте,
При владі неч.сть потайна.
Все Боже гине… гинуть люде,
У світі править Сат.на.
Чуж.та тішиться, лютує…
В церквах наставником Рабе.
В відкриту з нас уже глузує,
Х.йло нечм.дне і руде.
У цвіллі виросло миршаве,
Укорінилось, як осот.
Весь світ загад.ло плюг.ве,
Немає спасу від істот.
Волинь у струпах і Карпати,
Ревуть снаряди у Степах.
Нещадно нищать нас парх.ти,
Горби свічками у хрестах.
Гарячі сльози захололі,
Що впали в землю бурштином.
Й ті не захищені від Молі,
З недолі… діляться жид.м.
Дзьобаті Беркути й Путани,
Від влади дзябли Корчаки.
А на престолах їх Кагани,
Взувають нас … у личаки.
Святий престол брид.та вкрала,
У павутиннях плетива.
П’є соки з внуків Святослава,
Як у дібровах омела.
Та соловейко вже співає,
По гаю котиться луна.
Господь Вкраїну пеленає,
Зійшла… зі снігом пелена.
