На Журавне не доберешся. За Риботнем дорогу зіпсували машини з УБР,
які підвозили обладнання до нафтових вишок, що в степу. Вода, місиво
з глини та щебеню – все, що лишилось від дороги.
До Марусі Ковалихи
В Попелівщину б мені.
Та дороги, як на лихо,
Розгасились у багні.
У Журавне б ще пройтися,
До знайомих завітать…
Таж дороги розлилися –
Як ту відстань подолать?
Ми збороти цю химеру
Бездоріжжя не змогли.
Гарні хлопці з УБРу
Може б нам допомогли?
Наробили шуму-дзвону
Всюдиходи – чисте зло!
Ні податись до району,
Ні з району – у село!
Ніби й вишки ті потрібні…
Так дорогу ж бережіть!
А поскільки ми не мідні,
Без дороги нам не жить.
Пролітай над лісом, хмаро!
(От би й нам оце отак!)
Сядем в Риботні над яром,
Помізкуєм, що і як.
Не здолати цю заставу
Із багнища і води.
Через Київ і Полтаву
Доберемося сюди.
До Журавного тепера
Шлях «воздушный» прокладуть.
Як дадуть гелікоптера,
Куди хочеш повезуть!
З буряками – на Манілу,
Повечеряти – в Париж.
На Гавайї – так, між ділом,
Відпочити полетиш.
Я у Грецію б не проти.
Ех, якби ж то повезло!
- «Розмечтались», ідіоти! -
Обізвався кум Павло.
- Піднімайтесь, ну вас к бісу,
Віднайшли собі Едем…
Поплетемось лісом, лісом –
Мо, до ранку добредем.
Бредемо. Десь квилять плавні,
Сови злякано кричать.
Хто ж дорогу на Журавне
Допоможе подолать?
… Заспівали б, Ковалихо,
І про верби, й про село!..
Та дороги, як на лихо,
Розмісило-розвезло…
