Ми вміємо грати. І струнам надати натяжку.
І знов танцювати босоніж по лезу ножа.
Бо легше здаватися мудрим, а бути ним важко,
А в запалі сварки, зазвичай, затерта межа.
По різних кімнатах – мов різних куточках планети,
По різних добових і навіть земних полюсах.
Так щойно був близько, а зараз не бачу я, де ти?
Ця гордість отруює розум й слова на вустах.
По різних вольтажних миттєвих напруженнях струму,
На різних диванах, немов на чужих островах.
Шукаєш мене. Але де я? Під дією суму
Нелегко тримати свій мозок і тіло в руках.
А потім болітиме. Й кисень немов перекрито.
І соромно стало, і груди пече від жалю.
Бо наша любов нас до цілого зводить магнітом,
А впертість знецінює значення слова «люблю».
03.03.2016 р.
