Він незабаром ступить на поріг,
Знову відкриє з радістю «Іскристе»,
Ялинку, від злих духів оберіг,
Причепурить у кульки та намисто.
Під образами, в закутку, свічу -
Запалить і запросить поряд сісти.
Стіл сповнений їствою досхочу.
У храмах відлунали благовісти.
Ми з ним, в цей день, ніби одна сім’я.
Перенесуся в мить хмільну – дитинства,
Коли дівчам слухняним ще була,
З душею янгола і серцем чистим.
Дарунками мене він осипав,
Так щедро найскромнішому раділа,
Тепло долонь батьківських дарував,
На цілий рік добра зичив та миру.
Знов подих відчуваю – не одна...
Поряд зі мною вже дорослі діти.
Крокує вулицями дух Різдва,
Кожним селом і містом українським.
Тетяна Купрій, 2016.
