Виросла берізка
в лузі серед трав.
Над її красою
ранок чаклував:
Свіжістю осипав,
ще й росою вмив
І легким серпанком
плечі їй укрив.
А удень веселки
гралися в гіллі
І гойдали мрії
в вітру на крилі.
Сонце обдавало
золотом рясним
Й листя гаптувало
променем ясним.
Ніч подарувала їй
шати чарівні.
Мов царівну, вбрала
в перли неземні:
Зоряне намисто,
зоряний вінець
І у пишних косах
срібний гребінець.
