Надпий мене, мій світе, божевільний,
А може просто тихо доторкни,
Не смілий ти, а може і не вільний...
Ти мені сутінком моргни.
Тобі піддамся, наче молодиця,
А може ні, нехай мале дитя,
О світе божий- вічна гра, в'язниця-
В тобі покинуте життя.
Зціли мене, а ні- то відроди,
У зАдумі, сотворену снігами,
Мене напийся... з джерела води,
Тим часом, що між нами.
Надпий нектаром... зрілий літній мід-
Зомлілий трунок у святім причасті,
Залишений писемний вічний слід,
У божевільнім щасті.
Пянкий, розпусний, кволий- наодинці,
Замовклий в сльОзах сну та каяття,
Освячений в нагій, чудній свитинці...
Заложений в моє життя.
Надпий мене, мій світе, божевільний.
