Чом журишся, голубонько, моя,
Яка тривога твоє серце крає?
Поглянь, веселка впала на поля,
Дарує літо нам шматочок раю.
І липа цвіте, липа цвіте,
Купається літо в духм"яній купелі,
У хвилях медових хай мрія пливе, -
Забудь, забудь, забудь, свої думи
Сумні невеселі.
Ти не горнись до осені тепла
І не ходи самотня по стежинці,
Поглянь, ромашка в полі зацвіла,
Сміється літо в ситцевій хустинці.
Я знаю швидко літо пролетить,
І прийде золота пора осіння,
Та забуваю про свої літа,
Коли сміються твої очі сині.