Село гірське на Прикарпатті
Розмірено собі жило,
Між мальв,троянд і чорнобривців
Новими хатами цвіло.
Родину Мельників щасливу
В хатинку – писанку чудову,
Нову, зручну, двоповерхову
Прийшли вітати на Покрову.
«Улюблене в родині свято» -
Тато Андрій усім казав -
«Вже шостий рік, як в нашу хату
Лелека втретє прилітав!».
І Ярик малий,
Як дідусь Ярослав,
У своїх шість років
Гостей чекав.
Між яскравих дарунків
Книжки він шукав,
Бо хоч малий ще,
Та вже добре читав.
Коли руки школярика
Нову книжку розгортали,
То карі очі Ярика
Захоплено блищали.
Про все довкола забував,
Коли стежками казковими
І з друзями новими
Він чарівними світами мандрував.
«Ярку, їсти мама кличе!» -
Брат Олексій казав,
Та не почує брата
Маленький Ярослав.
Вже гості розійшлися.
І вечір наступав.
Нарешті стрепенувся:
«А що, я все читав?»
Пішов на кухню їсти,
Улянка миє посуд.
Сестрі багато вчитись –
Закінчує вже школу,
Та мамі допоможе
І братові малому.
…
Аж ось зима настала
На радість дітворі.
І вже Святого Миколая
Благає Ярик у листі:
«Здоров`я для всіх рідних,
Для друзів – школярів,
Нових книжок цікавих
І добрих вчителів.»
Там Новий рік вже скоро,
Туристи їдуть у Карпати,
Оселя Мельників готова
Гостей своїх стрічати…
Та дикі і страшні події
Життя усіх перевернули,
Увагу і старого і малого
До телевізорів прикули.
«Майдан, революція, Київ» -
Новини у всіх на устах.
І погляд стривожений батьків,
І сльози у мами в очах.
Всі гімн України співають,
Здіймають синьо – жовтий стяг.
Та у народ свій стріляють,
Щоб далі ходили в рабах.
«Не можу я вдома сидіти!» -
Батько до мами казав.
«Там тебе можуть убити» -
Голос жіночий вмлівав.
«Що нам без тебе робити?» -
Лемент ніяк не вщухав,
Голосно плакали діти,
Ярик найбільше ридав.
Тато послухав родину
І знов у роботу поринув,
Бо весна в село прийшла
Свої турботи принесла.
Вже й Великодня час настав,
Останній дзвоник пролунав,
В Улянки випускний,
Та Ярик знов сумний:
В гірське село прийшла біда –
«Неоголошена війна» -
Батька Андрія і ще двох
Мобілізували в АТО…
Молитви Ярик шле до Бога:
«Захисти, Отче, татка мого,
Щоб він здоровий і живий
Прийшов з війни до дому свого».
До татка пише він листи,
Як любить він його й чекає,
І ще малюнки надсилає:
«Ось мама, Олесь, Уля ,я і ти».
В години затишшя тато листи читає,
Вже всі рядки напам` ять знає,
На грудях бережно ховає,-
І вже війни ніби немає…
Ось і осінь знов настала,
Студенткою Улянка стала,
І Ярикові торт із міста
Вона смачненький привезла.
Одне бажання загадав,
Коли сім свічок задував:
«Щоб тато наш сьогодні з нами
В родиннім колі святкував».
Вже всі сідали до вечері,
Коли постукав хтось у двері,
«Хто може бути в цій порі?» -
Сказала мама дітворі.
Пішла несміло відчиняти
Гукають діти: «Хто там, мамо?» -
Та голосу її не чути…
Прибігли . На порозі – тато.
Жовтень 2014 р.
ID:
772638
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 21.01.2018 21:42:45
© дата внесення змiн: 21.01.2018 21:42:45
автор: СВЯТОслав БУДЕнний
Вкажіть причину вашої скарги
|
