... Мені пощастило народитися і виростати в чудернацький час, коли одна епоха - драматична і червонознаменна - вмирала, а друга - ще тільки-но десь далеко назрівала на горизонті.
Оте бездоріжжя і тьма єгипетська, помножена на дитячу уяву, станцювали в моїй - і не тільки долі - трохи химерний танець)
Про очі
... якщо розповідати про мою короткозорості - праве око бачить 30% зі ста, ліве - 60% - повернутися треба дуже далеко назад і... Як це не дивно звучить - до гламурненького такого в золотій рамці портрету розіп'ятої на хресті Людини. Потртрет - для мене то був тоді портрет - висів на кухні у однокласниці . Однокласницю звали Наталя, ми ніколи з нею особливо не дружили, і це був єдиний раз моєї присутності в Наталиному будинку в компанії інших однокласниць. На фартухах наших горіли жовтенятські зірки, але мене вразила тоді дивна річ... Наталя, очевидно пародіюючи когось із набожних родичів, в якомусь місці дівчачої балаканини, раптом несподівно і картинно підняла очі до ікони і почала голосити: "...Ісусіку, прости гріхі наші ..." Це було нереально дивно. Тим більше що заплакати їй не вдавалося, хоча вона старанно кривила обличчя. Всі притихли...
А потім вирішили грати в карти..))
- Гріх! - суворо повторила - очевидно голосом своєї бабусі - Наталя. І знову - "...Ісусіку, за на-а-аас пом-ее-е-ееР ... прости наааас..."
Це було зовсім страшно і смішно. Але я раптом пройнялася драмою намалюованого блідого і мертвого чоловіка на хресті, хоча не зовсім розуміла, при чому тут я, власне кажучи ... Мені було щиро його жаль, але коли він помирав у цій дивній позі, мене на цьому світі і в планах ще не було... Якщо коротко - тоді я присягнулася,що ніколи більше не гратиму в карти - це гріх страшний, адже саме гріхи продовжують агонію Ісуса ... "...і ще - додала - якщо я не дотримаю слова, пошли мені невиліковну хворобу!" - ось так сильно мені захотілося якось дати зрозуміти Богу: я готова на багато що - лише б Він не помирав. Або - хоча б не на хресті, та ще з цвяхами в руках-ногах - кошмар і жах ...
Слова я не дотримала - обіцянку порушила тижня через два
Зіграла разок в "дурня" ... Потім ще ... Відчуваючи себе страшним зрадником і потай сподіваючись, що бога немає, Ленін живий, а радянська медицина-найкраща в світі: якщо раптом щось - мене вилікують. Ось так я зрадила Ісуса. Він продовжує висіти на хресті. Тому що кілька разів я зіграла в "дурня"...
На найближчому медогляді в школі виявилося, що зір мій сильно впав. " ОСЬ ВОНО!!!" - холодок провалився в живіт ... ВІН - БОГ - є! І свої умови договору він виконав. Я захворіла на невиліковну хворобу - як і домовлялися.
На короткозорість.
... це було ударом. І я розуміла - мені не допоможе ніхто - з Вищими силами не посперечаєшся. Життя моє поволі почала перетворюватися на муку. З трьох дітей моїх батьків я була найздоровішою. Завжди. Проблеми ставалися у сестри... У брата... І тільки я незмінно блищала як нова копійка, радуючи світ- і особливо маму- усіма аналізами,що в нормі. А тут - таке ... Немов червивий, хоча і біленький зверху, гриб ... Який обдурив очікування батьків - тим більше таким непоправним способом - договором з Богом ... ОКУЛЯРИ !!!!!!! - це звучало як "Повісити!". ( пробачте, усі "очкарики"...)) Я вже уявляла розчарованих назавжди в мені батьків... І себе - страшну, мало того, що кучеряву, а ще й з цією жахливою конструкцією на носі, яка назавжди поховає мою і так досить умовну красу ... Я бракована!- ВОНИ БІЛЬШЕ НІКОЛИ НЕ БУДУТЬ МЕНЕ ЛЮБИТИ (батьки тобто) і рятунку немає ... Приховувати до останнього! Не даватися живою офтальмологам !!! - ось таким був вихід ...
І я не давалась. Якось втекла з медогляду - найкраща ,чорт забирай, учениця класу, яка не прогуляла жодного уроку без поважної причини, втекла в пізню осінь, під час дощу, без куртки, без портфеля, просто з другого уроку, на цілий день... Прихопивши, між іншим, ще зо сім однокласників... Був скандал.
... Подумати зараз - що в голові творилося? СМІХ КРІЗЬ СЛЬОЗИ...! Історія для підручника з психіатрії, розділ - " підлітковий ідіотизм"... Що вдієш тепер?...
Втім, окулярів я не носила ніколи.
Так і живу) 30% і 60%.
Підлітковий максималізм - звучить як лайка.
Людина з її більш ніж 80 мільярдами нейронів, (у бджоли 850 тисяч) своєю моделлю поведінки зобов'язана середовищі існування. (У бджоли одні інстинкти). Підлітковий максималізм - це реакція психіки на тиск середовища, підігріта (не у всіх) гармонами. Чим молодша людина, тим цей тиск більше.
Тому до певної міри така поведінка не є девіантною. У цьому є як раз щось зворушливе. Спроба захистити свій крихкий внутрішній світ. І навіть прагматичне. Оскільки насильство долається тільки зустрічним насильством. Це я все у тому, що автор не тільки прекрасний художник, але і психолог теж.
Цікава новела. Бог, як караюча сила (на зразок, прокурора, судді, нквд, кгб), Бог, якого треба боятись - саме ці емоції в першу чергу православіє намагається привити дітям. Не знаю чи страх цей підвищував градус моральності в суспільстві, але процент невротизму (можливо, і конкретно Вашого медичного випадку) точно підвищував.
Підлітковий максималізм)) Класно написано! Люблю все Твоє, Надю
Мої студіки, до речі, були захоплені як від Твоєї творчості, так і від особистості. Для них важливо вживу бачити творчих і незвичних людей
На першому ж медогляді перед тим, як стати першокласницею, і мені приписали окуляри. Пригадую, як я зарилася обличчям в мамине пальто в лікарському кабінеті і ревіла, бо страшенно боялася отих окулярів. А мама ще й сказала лікареві, що з мене насміхатимуться діти, якщо я постійно почну носити окуляри))) Так і не носила.
Наврядчи в тому юному віці Ви надто добре усвідомлювали, що даної обіцянки треба обов'язково дотриматися, що зрадити дане слово - великий гріх, тому причина різкого падіння зору може бути і не в порушеній обіцянці. У кожного в житті свій хрест: в когось він легший, в когось важчий - різні люди, різні долі. Ідеального нічого не буває. Життєва історія без прикрас.
... Суммарно то 90% На самом деле все, кто доживают до 45-50 лет прыгают в очки, даже при абсолютном 100% зрении. Это неизбежно. Альтернатива только контактные линзы или операция. Что касается веры... Я точно знаю, что большинство людей не понимает истинного значение слова "атеист". Дальше не буду развивать мысль, чтобы никого не обидеть. Как-то так...
Трогательно получилось. Я понимаю о чём речь. Помню. помню... Угу.
Так гарно передані дитячі почуття! Приблизно таке було зі мною, коли мені в другому класі приписали окуляри для читання і писання і пересадили на першу парту.
