літала в повітрі трава.
світ був як ніколи прекрасний.
на щастя ми МАЄМ права,
а спосіб у кожного власний.
солодкий вдихаючи дим,
згортали тривожнії стяги.
ділилися плетивом рим,
одержавши дозу відваги.
лилИся зізна́ння із вуст
і дотики, й ніжні цілунки.
неначе підброджений муст,
трава нас виносить за лунки.
цікавим зробилось нудне,
і рішення стало з дилеми.
питання лишилось одне:
навіщо ми тут?
СТОП, А ДЕ МИ?
2.07.17, Львів
