(Миросла́в Іва́нович Ми́сла — український військовик,
молодший лейтенант,
командир взводу окремої зведеної штурмової роти
«Карпатська Січ» 93-ї ОМБ р)
Недарма його прізвище – Мисла –
Мислив він нестандартно, глибоко.
Світлих думань носив коромисло
І вихлюпував ясність крізь око.
Син у мами – один, не сховався
Від липкої в нору павутини.
На Майдан захищати подався
Демократію – гідність людини.
Фану з чорним й червоним на щоглі
Закріпив над будівлею Ради.
Доки міг, напував душі всохлі
Джерелом із нутра свого радо.
Не палив і не пив алкоголю –
В нім голубилось небо безкрає.
Без вагання узявся за зброю,
Як нависла загроза над краєм.
Був бійцем добровільної чоти,
Послужив в ЗСУ за контрактом.
Бути корисним мав він охоту,
Все робив лиш, що міг – це за фактом.
Вчив бійців, соколят, мирну молодь –
Був за фахом історії вчитель.
Вчивсь і сам, знань розширював коло -
Псевдо мав він «мисливець-мислитель».
Світ загас в нім у двадцять чотири…
Після мінських угод бій згорнули
Їх частини. Для ворога ж тиром
На межі їх укріплення були.
Не одному життя тут урвалось
І навіки закрилася очі.
Край підняти з руїн сподівались,
Несли думи Шевченка пророчі
У серцях, з ними ранок стрічали.
Витягали кордон з ешафотів.
Їх у пам'яті книгу вписали –
Мислу й інших своїх патріотів.
