Весною, щойно сонечко пригріло –
Кульбабка в полі вмить зазеленіла.
Та трішки змерзла польова панянка,
Бо прохолодні ще весняні ранки.
Тож, сонечко зіткало для кульбабки,
З промінчиків, м'якеньку жовту шапку.
Пухнаста шапочка зігріла квітку,
Та жарко в ній рослинці стало влітку.
Тож, сонце взяло ниточки з хмаринки,
І квіточці сплело легку косинку:
Таку мереживну, прозору, світлу…
Але сподобалась косинка вітру, -
Бо дуже вже легенька і красива,
Тож він дмухнув – і розлетілось диво!
І знову, в бідолашної кульбабки,
Нема - ані косинки, ані шапки!
Ваші дитячі віршики неперевершені! Добрі, життєрадісні, пізнавальні! Саме те що потрібно зараз діточкам. Та й дорослим не завадить мати у душі трохи дитинства! Мені надзвичайно подобається! Дякую!
Дякую Сергію,що читаєте мої віршики. Дитинство - світла і чудова пора. Нам дорослим, хоч інколи, але варто повертатися в дитинство - спогадами, думками, піснями, віршами... Тоді світ буде красивішим і позитивнішим.
Окрема подяка Вам - за такі гарні і щирі слова! Приємно.