Книга
Книгу життя прочитано вже більше половини,
прочитане нічого не дало,
прочитане нічому не навчило,
а скільки ли́шилось, заглянуть не можливо,
і лиш відомо, що колись було.
Було усе і горе і печалі,
і радості – чомусь короткі миті,
світ великий – мене манили далі,
та у Сумах лишився скніти.
Десь там далеко – у вись злітають гори,
десь там на морі – реве дев’ятий вал,
і прерії незвідані простори –
все мимо мене – у книзі цій такого не читав.
А може далі автор наддасть «жару»,
опише райські острова,
сафарі в Африці, сніги Кіліманджаро,
і навіть Місяця зворотня сторона.
Е-е-е, дзуськи!
Ще може на шию ковбаси, собаці?
Мені – історії хвороби в теку,
панцирне ліжко, пролежні на сраці,
і книгу, падло, здай в бібліотеку.
14.07.2014 р.
Голубі Озера.
