В тяжкій борні
Минають дні.
Межи людей
Самі-одні.
Жахи ночей,
Страхи смертей.
Де світ зневір –
Там брак ідей.
Життя як вир,
Як хижий звір,
Тернистий шлях
З низин до гір.
В людських серцях
Панує страх,
Та ще не згас
Вогонь в очах.
Хоча б на час
Врятує нас.
Здійме либонь
В останній раз.
Тепло долонь
У срібних скронь
Розпалить знов
Святий вогонь.
Злетить покров,
Заграє кров,
Як вісник змін
Прийде любов.
Крізь часу плин
З усіх сторін
Горять вогні
Ти не один.
В тяжкій борні
Минають дні…