Цар з рабів, державу держить, хоч вона набридла,
Бо заліз по головах покірного бидла.
Він не може і на мить відійти від трону,
Бо опиниться в тюрмі до самого скону.
І в державі всі раби - з плебсу до еліти,
Стадо і що хоч роби - стригти чи доїти,
Шкіру здерти, грабувати, а можна стріляти,
Все одно його рабі будуть прославляти.
Бо не хочуть ці раби жодного закону,
Хочуть лиш своїх рабів і собі корону.
Без законів, щоб рабів з сусідів робити,
Грабувати і знущатись, бо сутність - бандити.
Або навіть не бандити, а просто шакали,
Мародери, що до нитки усіх очищали,
І вбивали безпомічних, стріляли у спину,
Хто нарешті вже пристрелить цю скажену псину?
Цар бесчесний і плюгавий так бажає слави,
Що за неї втопить всіх у лайно криваве.
Трон поставлять на гроби і ніхто не проти,
Вірні до кінця раби, віддані холопи.
Юра Брайтон
