Я не хочу ділити з тобою краплини душі,
Ті таємні, що завжди ховала від світу.
І нитками надій в глибині оповиту
Пристрасть не подарую, що втілювала в вірші.
Я не буду ділити більше мрії свої і бажання,
Щиро розповідати про хвилини, що в’ються в життя.
Справді прикро мені, що цукерки кохання
Ти безжалісно кидав десь під ноги неначе сміття.
Справді прикро, що вірила кожному щирому слову
Як же легко і швидко ти відмовився разом від них.
Спільні ниті буття, спільну радість ти наче полову
Розкидав і розсипав на узбіччі життєвих доріг.
Я не хочу ділити з тобою краплини душі,
Ті таємні, що завжди ховала від світу.
І нитками надій в глибині оповиту
Пристрасть не подарую, що втілювала в вірші.