Все уже давно сказано до нас
і нема бажання ділити світ
чи то на біле,
чи на чорне сподівання...
Усе давно безконтрольне:
хвилювання, уповання, запобігання,
Прогнила система пережитого еволюційного існування.
Наша велика депресія самопізнання,
Наше безглузде прагнення достукатись до єства,
Знайти причини-наслідки переконань,
Поставити під сумнів все, в чому бракує знань.
Ми заздалегідь втрачене покоління
без великої війни і спільного світосприйняття.
Наше життя не варте опису - воно сміття.
І це не значить, що воно гірше інших поколінь,
Рано чи пізно всі підемо в тінь.
Прозрівши , знищили едем,
Розлетівшись в голові безліччю дилем...
Але після цього ми не ліпші цих нікчем,
Які в небачені своєму
Позбавили себе проблем.
