Поспіхом збираєш речі,
Випалюєш усе дотла.
Та в хаосі різноманітних течій
Втрачаєш залишки свого тепла.
В руках тримаєш книжку Фрейда,
Та не читаєш навіть перед сном.
Усе життя - сумнівні рейди,
Уся весна - лиш промінь сонця за вікном.
Тобі не сняться більше квіти,
Ти взагалі не бачиш сни.
Для тебе більш не будуть зорі мерехтіти,
І не відчуєш запаху весни.
Тривожні думи відганяєш карвалолом,
І не хочеш зрозуміти, в чому річ.
Пряма життя давно пішла по колу,
Так день у день, так ніч у ніч.
В життя наручники залізні,
І не твоя вина - по течії плисти.
Та вже занадто пізно
Читати спалені листи.
21.09.2017
