Там, де під лісом біла хата,
Росте барвіночок хрещатий,
Троянди пишні, ніжні мальви,
Які завжди плекала мама.
Це там моє дитинство босе
Вперше зіп"ялося на ноги.
А далі - перші поцілунки,
Серденько билося так лунко.
З"явились також перші вірші,
Щирі, прості й такі наївні.
Згодом міцніли творчі крила,
Як цьому матінка раділа!
Постійно вісточки чекала,
З доріг далеких виглядала.
Літа полинули птахами,
Троянд нема, пішла вже мама.
Та тільки мальви залишились,
Як відгомін мого дитинства.
Гарний спогад!
