Вкради мене у світу і в людей.
Зв’яжи, запхни в мішок і рот заклей.
І завези кудись на край землі,
Туди, де невідоме слово «ні».
З корінням вирви і пересади
У новий грунт, щоб я могла цвісти.
Полий мене теплом своїх очей.
Фінал хай буде, як в улюбленій «Джейн Ейр».
І дров підкинь в схололий мій камін.
Із губ пої колекцією вин.
Зітри й закресли всю мене стару,
Зліпи нову, яскраво розмалюй.
Звільни мене від бруду і пліток.
На «Щастя» корабель купи квиток.
Хай буде все у нас, як скажеш ти,
Лише благаю: звідси укради!
дякую, що читаєте! 
такий глибокий світ
