Обробка твору
М. Костомарова «Метіль»
Вітер розгуляв на волі.
Снігом замітає в полі.
Вітер свище
До землі, то вище.
Вітру, дав би мені крила.
Ніщо б мене не спинило.
Мені б крила –
Чекай мене, мила.
Злечу з широкого поля
К двору, де росте тополя.
Як те сонце
Загляну в віконце.
Все я розкажу дівчині,
Як то тяжко сиротині.
Сльозами плаче
Серденько козаче.
Де ти, моя чорноброва?
Скажи мені тепле слово.
Жду дні й ночі
Твої ясні очі.
04.01.2015
